Концепция инновационной политики Украины Основные понятия инновационного менеджмента Классификация инноваций icon

Концепция инновационной политики Украины Основные понятия инновационного менеджмента Классификация инноваций


Смотрите также:
Концепция инновационной политики Украины Основные понятия инновационного менеджмента...
«Преодоление дефицита кадров для инновационной экономики». ...
Программа 3 го белорусского инновационного форума 2011 в рамках Белорусской инновационной недели...
План урока: Орг момент. Повторение изученного. Объявление темы. Изучение нового материала...
Виды инноваций и их классификация...
Список использованных источников и литературы...
Виды нововведений...
Модернизация управления коммунальным обслуживанием как фактор инновационной деятельности...
Программа дисциплины Актуальные проблемы научной и инновационной политики для специальности...
Программа дисциплины Актуальные проблемы научной и инновационной политики для специальности...
Программа по дисциплине фтд...
Федеральный закон...



Загрузка...
скачать

Лекция 1





  1. Инновации и организационные структуры инновационного менеджмента

    1. Концепция инновационной политики Украины

    2. Основные понятия инновационного менеджмента

    3. Классификация инноваций

    4. Организационная структура инновационного менеджмента

    5. Структура государственного инновационного фонда, его миссия и реструктуризация


1.2.

В мировой экономической литературе "инновация" интерпретируется как превращение потенциального НТП в реальный, воплощающийся в новых проектах и технологиях.

В соответствии с международными стандартами инновация определяется как конечный продукт инновационной деятельности, получивший воплощение в виде нового или усовершенствованного проекта, внедренного на рынке нового или усовершенствованного технологического процесса, используемого в практической деятельности, либо в новом подходе к социальным услугам.

Инновационный процесс связан с созданием, освоением и распространением инноваций.

Инновации присущи 3 свойства:

  • НТ, новизна;

  • Производственная применимость;

  • Коммерческая реализуемость (потребность рынка).

Распространение инноваций – это информационный процесс, форма и скорость которого зависит от мощности коммуникационных каналов, особенностей восприятия информации хозяйствующими субъектами, их способности к практическому использованию этой информации и т.д.

Диффузия инноваций – процесс, посредством которого нововведение передается по коммуникационным каналам между членами социальной системы во времени. В реальных инновационных процессах скорость диффузии НВ зависит от факторов:

  • формы принятия решения;

  • способа передачи информации;

  • свойств социальной системы и НВ.

Свойствами НВ являются:

  • относительные преимущества по сравнению с традиционными решениями;

  • совместимость со сложившейся практикой и технологической структурой;

  • сложность;

  • накопленный опыт и др.

Субъекты инновационного процесса.

  1. новаторы – генераторы НТ знаний, заинтересованы в доходе от использования НВ.

  2. ранние (пионерские фирмы) реципиенты – предприниматели, первые освоившие НВ, стремятся к дополнительной прибыли. Это пионеры организации.

  3. раннее большинство – фирмы первые внедрившие НВ в производство для дополнительной прибыли.

  4. отстающие фирмы опаздывают с НВ. Все называются имитаторами.
^

Для быстрого распространения нужна инфраструктуризация.

Инновационный процесс имеет циклический характер и можно записать:



ФИ→ПИ→Р→Пр→С→ОС→ПП→М→Сб


ФИ – фундаментальные исследования (теоретические);

ПИ – прикладные исследования;

Р – разработка;

Пр – проектирование;

С – строительство;

ОС – освоение;

ПП – промышленное производство;

М – маркетинг;

Сб – сбыт.

Каждая из фаз относительно самостоятельна, длительность цикла

ФИ – ОС > 10 лет.

Научная деятельность – это исследовательская работа, направленная на получение и переработку новых оригинальных, доказательных сведений и информации.

Характерно, что количество новых сведений и информации убывает от ФИ к ПП, т.е. заменяется навыками, опытом и стандартными приемами. Примерно 90% тем ФИ могут иметь отрицательный результат, а из оставшихся 10% с положительным результатом не все применяются в практике.

Инновационный менеджер имеет дело с различными фазами инновационного процесса и с учетом этого строит свою управленческую деятельность.

Инновационный менеджмент – это совокупность методов и форм управления инновационными процессами, инновационной деятельностью, занятыми этой деятельностью организационными структурами и их персоналом.

Для инновационного менеджмента характерно:

  1. постановка цели и выбора стратегии;

  2. 4 стадии цикла управления (планирование, определение условий и организация, исполнение, руководство).


Основные принципы менеджмента инноваций.

  1. создание атмосферы, стимулирующей поиск и освоение новшеств;

  2. нацеленность всей инновационной деятельности на нужды потребителя;

  3. определение приоритетных направлений инновационной работы, исходя из целей и задач предприятия;

  4. сокращение числа уровней в управлении с целью ускорения процесса и исследование - производство-сбыт;

  5. максимальное сокращение сроков разработки и внедрения нововведений.

С
1
хематично инновационный менеджмент имеет вид:


Планирование


Постановка цели и выбор стратегии

Определение условий и организация

Руководство


Исполнение


0

2


4


3

1.3 Классификация инноваций.


1. В зависимости от технологических параметров инновации подразделяются на продуктовые и процессные.

    1. Продуктовые инновации включают применение новых материалов, комплектующих, получение принципиально новых продуктов.

    2. Процессные инновации означают новые методы организации производства (новые технологии), они могут быть связаны и с созданием новых организационных структур в составе предприятия.




  1. По типу новизны для рынка инновации делят на:

    1. Новые для отрасли в мире (международный менеджмент)

    2. Новые для отрасли в стране (для государства)

    3. Новые для данного предприятия (группы предприятия)




  1. По месту в системе можно выделить:

    1. Инновации на входе предприятия

    2. Инновации на выходе предприятия

    3. Инновации в структуре предприятия




  1. В зависимости от глубины вносимых применений выделяют инновации:

    1. Радикальные (базовые)

    2. Улучшающие

    3. Модификационные (частные)




  1. С учетом сфер деятельности предприятия:

    1. Технологические

    2. Производственные

    3. Экономические

    4. Торговые

    5. Социальные

    6. В области управления.


1.4 Организационные структуры инновационного менеджмента – это организации, занимающиеся инновационной деятельностью, научными исследованиями и разработками.


Секторы науки (деятельности)

сектор

Содержание

Государственный

Организации министерств и ведомств, обеспечивающие управление государством и удовлетворение потребностей общества в целом, включая федеральные и местные органы. Бесприбыльные (некоммерческие) организации контролируемые правительством.

Предпринимательский

Все организации и предприятия, основная деятельность которых связана с производством продукции или услуг в целях продажи. Частные бесприбыльные организации.

Высшее

образование

Университеты и другие высшие учебные заведения. НИИ, экспериментальные станции, клиники. Организации, обслуживающие высшее образование.

Частный

бесприбыльный

(некоммерческий)

Частные организации, не ставящие своей целью получение прибыли (профессиональные общества, союзы, ассоциации, общественные благотворительные организации, фонды)


Особая роль принадлежит малым фирмам. Так в США вблизи Стэндфордского университета создано свыше 3 тыс. средних и мелких электронных фирм с общим числом занятых 190-200 тыс. человек. Каждая из них ориентируется на разработку и освоение одного-двух видов новой продукции, а в целом они покрывают 20% мировых потребностей в компьютерных и электронных компонентах определенных видов.

Американская практика организации поисковых исследований породило своеобразную форму предпринимательства – рисковый (венчурный)

Венчурный бизнес представлен самостоятельными небольшими фирмами, специализирующиеся на исследованиях, разработках, производства новой продукции.

Создание венчурных фирм предполагает:

  1. идея инновации – нового изделия, технологии;

  2. общественные потребности и предпринимательства, готового на основе идеи, организовать новую фирму;

  3. рисковый капитал для финансирования.

Венчурное финансирование осуществляется:

  1. путем приобретения акций новых фирм;

  2. предоставление кредита различного вида;

Венчурные предприятия могут быть двух видов:

  • собственно рисковый бизнес;

  • внутренние рисковые проекты крупных корпораций.

Главный стимул для венчурных вложений – высокая доходность в случае удачи (~ 20% в год).

Фимы – "пионеры" их называют фирмы – эксплеренты.

Технопарки – стимулирование малого инновационного предпринимательства.

Бизнес – инкубаторы – реализация любого сулящего прибыль проекта, обычно патронирует банк, готовый инвестировать в проекты инкубатора капитал.

Фирмы – патиенты работают на узкий сегмент рынка и удовлетворяют потребности сформированные под действием моды, рекламы и других средств. Требования к качеству и объемам продукции у этих фирм связаны с проблемами завоевания рынков. При необходимости принимать решения о проведении или прекращении разработок, о целесообразности продажи и т.д. нанимают фирмы – патиенты, основой которых является инновационный менеджмент.

В сфере крупного стандартного бизнеса действуют фирмы-виоленты – это фирмы с "силовой" стратегией. Они обладают крупным капиталом высоким уровнем освоения технологии. Виоленты занимаются крупно-серийным и массовым выпуском продукции для потребителей, предъявляющих "средние запросы" к качеству и удовлетворяющихся средним уровнем цен. Виоленты работают в "окресностях" максимума выпуска продукции. Их научно-техническая политика требует принятия решений о сроках постановки продукции на производство, о снятии продукции, об инвестициях, об расширении производства, замене оборудования.

Средним и мелким бизнесом, его менеджментом, занимаются фирмы – коммутанты. Они действуют на этапе падения цикла выпуска продукции, они готовят решение о своевременной постановке продукции в производство, целесообразностях изменений согласно требованиям специфических потребителей.

Организационная схема управления каждой представленной инновационной структурой – это распределение прав и ответственности, которая зависит от особенности структуры.


1.5 Структура ГИФ, его миссия и реструктуризация.


1. Херсонське відділення Державного інноваційного фонду (надалі – Відділення) є територіальним органом, який створюється Державним інноваційним фондом (надалі – Держіннофонд) у відповідності до Положення про Державний інноваційний фонд, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 року №243 "Питання Державного інноваційного фонду".

2. Відділення є структурним підрозділом Держіннофонду з правами юридичної особи, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, уповноважених на касове обслуговування коштів державного бюджету, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

3. Відділення має закріплене за ним майно, яке є державною власністю, належить йому на правах оперативного управління та відображається у самостійному балансі.

4. Відділення має кошти, які формуються за рахунок планових перерахувань Держіннофондом асигнувань у відповідності з коштрисом доходів і витрат на утримання відділення, фінансування і супроводження інноваційних проектів, коштів від повернення інноваційних позик, надходжень від сумісної діяльності по виконанню інноваційних проектів, інших позабюджетних надходжень у відповідності до чинного законодавства.

5. Відділення утримується за рахунок коштів Держіннофонду, що визначені Державним бюджетом на утримання апарату Держіннофонду.

Гранична чисельність, фонд оплати праці працівників, кошторис доходів і витрат, організаційна структура відділення затверджується Держіннофондом.

6. Відділення в межах повноважень, визначених Держфннофондом, здійснює державну політику у сфері фнноваційної діяльності в регіоні.

7. Відділення у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міннауки і Держіннофонду, а також цим Положенням.


Основними завданнями Відділення є:

  • забезпечення реалізації державної політики у сфері інноваційної діяльності в регіоні шляхом здійснення фінансової інвестиційної та матеріально-технічної підтримки заходів, спрямованих на впровадження науково-технічних розробок і нових технологій у виробнитство, освоєння випуску нових видів продукції, у тому числі імпортозамінної;

  • сприяння проведенню технічної реконструкції підприємств регіону у ході реалізації інноваційних проектів, спрямованих на виробнитство конкурентоспроможної продукції та впровадження новітніх технологій, збільшенню обсягів випуску інноваційної продукції та створенню нових рабочих місць;

  • формування регіональних інноваційних програм відповідно до загальнодержавних галузевих, регіональних інноваційних пріоритетів та науково-технічних програм;

  • підтримка інноваційної діяльності малого підприємництва в регіоні;

  • сприяння розширенню використання результатів інноваційної діяльності шляхом організації виставок інноваційної продукції, науково-методичних конференцій та семінарів, а також організації реклами та публікації відповідних видань.


Відділення, відповідно до покладених на нього завдань:

  • здійснює в установленому порядку відбір інноваційних пропозицій та проектів, відповідно до загальнодержавних, галузевих, регіональних інноваційних і науково-технічних пріоритетів та програм;

  • здійснює в установленому порядку організацію передінвестиційних заходів для розробки інноваційних проектів;

  • організує проведення державної науково-технічної експертизи та фінансово-економічного аналізу інноваційних проектів;

  • організує забезпечення гарантій виконання фінансових забов'язань виконавцями інноваційних проектів шляхом оформлення виконавцями проектів договорів страхування фінансових ризиків пректів, застави майна, банковських гарантій, договорів поруки та інших видів гарантій;

  • здійснює в установленому порядку фінансування інноваційних проектів шляхом інвестиційного вкладу, надання позики, лізингу виконавцям інноваційних проектів та організації з ними сумісної діяльності;

  • здійснює в установленому порядку і за погодженням з Держіннофондом трансфер інноваційних технологій та заходи щодо залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій для реалізації інноваційних проектів;

  • організує роботу з надання підприємствам, установам і організаціям експертних,консультаційних та інжинірингових послуг у сфері інноваційної діяльності;

  • створює інформаційну систему та відповідні банки даних у сфері інноваційної діяльності і здійснює інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності в регіоні;

  • забезпечує управління фнноваційними проектами, організує контроль використання коштів профінансованих інновацфйних проектів за ії цільовим призначенням, а також – контроль стану забезпечення гарантій фінансових забов'язань виконавців проектів;

  • взаємодіє відповідно з Радою Міністрів, місцевими органами виконавчої влади та органими місцевого самоврядування у питаннях проведення державної політики у сфері інноваційної діяльності в регіоні, а також із зацікавленими підприємствами, організаціями з метою створення інфраструктури підтримки інноваційної діяльності в регіоні;

  • взаємодіє з відповідними регіональними науковими центрами НАН України і Міннауки України та територіальними Центрами науково-технічної і економічної інформації (ЦНТЕІ) Міннауки України у питаннях інформаційного забезпечення для розробки інноваційних проектів, спрямованих на впровадження науково-технічних розробок наукових організацій та установ регіону у виробництво, а також вивчення потреб народного господарства регіону в новій техніці, технологіях, матеріалах та галузі їх використання;

  • складає і подає до Держіннофонду звітні дані за встановленими формами та запитами.


Відділення має право:

  • здійснювати в установленому порядку реінвестування підприємств після реалізації інноваційних проектів з метою збільшення обсягу випуску інноваційної продукції;

  • набувати права власника інтелектуальної власності, створеної в процесі реалізації інноваційних проектів, відповідно до діючого законодавства;

  • одержувати безкоштовно від місцевих органів державної виконавчої влади і органів державної статистики звітні дані та інформаційні матеріали, необхідні для виконання покладених на відділення завдань;

  • одержувати від територіальних управлінь Головного управління Державного казначейства щомісячні подекадні дані про обсяги надходжень коштів зборів до Держіннофонду на рахунок Державного бюджету;

  • виступати замовником робіт, пов’язаних з виконанням покладених на регіанальне відділення завдань;

  • використовувати контрактну (договірну) форму фінансування інноваційних проектів;

  • залучати в установленому порядку спеціалістів та експертів для організації перевірок заявлених до розгляду інноваційних проектів, а також стану виконання профінансованих проектів.

Відділення очолює голова, який призначається і звільняється з посади Головою Держіннофонду за погодженням з Міннауки України та обласної державної адміністрації.

^

1. Структура ГИФ



Центральний апарат

Спеціаліст 1 категорії.

Керівництво

Голова Держіннофонду


Перший заступник голови

Заступник голови
^

Управління справами

Начальник відділу


Головний спеціаліст

Оператор компьютерного набору

Юридичний відділ

Начальник відділу


Спеціаліст 1 категорії

Фінансово-економічне управління

Начальник управління

Планово-економічний відділ

^

Начальник відділу

Фінансовий відділ

Спеціаліст 1 категорії


Спеціаліст


  1. Управління експертизи і супроводження інноваційних проектів.
^

Начальник управління

Відділ регістрації та експертизи

Головний спеціаліст

Техніко-економічний відділ

Начальник відділу


Головний спеціаліст

Головний спеціаліст

Відділ інформації

Начальник відділу


Головний спеціаліст

Провідний спеціаліст


3. Інформаційно-обчислювальний центр "Спрінт – Інформ" ДІФ

Директор


Зам директора

Начальник відділу консалтінга

Головний бухгалтер


4. Центр експертизи ДІФ (м.Харків)


Директор

Зам. директора

Головний бухгалтер





  1. Страхова компанія "Інвестсервіс"

Голова правління



6. Український центр підтримки інноваційної діяльності

Голова правління




Скачать 133,39 Kb.
оставить комментарий
Дата02.12.2011
Размер133,39 Kb.
ТипЛекция, Образовательные материалы
Добавить документ в свой блог или на сайт

Ваша оценка этого документа будет первой.
Ваша оценка:
Разместите кнопку на своём сайте или блоге:
rudocs.exdat.com

Загрузка...
База данных защищена авторским правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Анализ
Справочники
Сценарии
Рефераты
Курсовые работы
Авторефераты
Программы
Методички
Документы
Понятия

опубликовать
Загрузка...
Документы

наверх